В Охтирській громаді за минулу добу щеплено 454 особи. За весь період вакцинації населення від COVID–19 отримали щеплення І дозою – 10243 особи та 6834 особи завершили вакцинацию. Всього медичними працівниками закладу проведено 17077 щеплень від захворювання від COVID–19. Тобто 17 077 мешканців Охтирщини зробили свій вибір і зменшили ймовірність захворіти на COVID-19, а разом з цим потрапити до реанімації чи, навіть, того світу.
У Фейсбуці натрапила на допис лікаря-інтерна-рентгенолога Черкаської обласної лікарні та Олександрівської клінічної лікарні м. Києва Михайла Сидоренка, в якому він поділився своїми роздумами стосовно важливості вакцинації. Особисто мене цей допис вразив до глибини душі та навіяв на роздуми:”Як добре, що я щепилася двома дозами Файзеру, на обличчі в громадських місцях маска з краплею терапевтичної ефірної олії від doTERRA, а в сумочці антисептик на основі також суміші ефірних олій “On Guard”. Бережіть себе та своїх близьких. Тож пропоную і вам з ним ознайомитися, особливо важливо це прочитати всім невакцинованим громадянам.
«Шанс вийти з інфекційної реанімації живим зараз становить 50/50, шанс залишитись живим після інтубації і ШВЛ майже нульовий. Це не офіційна статистика, це мої особисті підрахунки складені за місяць. І знаєте, що я вам скажу, ця хвиля унікальна, бо вакцини вже є загальнодоступними. Якщо ви потрапляєте в лікарню зараз, то знайте, до вас відразу з порогу буде упереджене ставлення, у вас був вибір, ви самі захотіли померти. І ще чим ця хвиля унікальна, це тим, що це «Дельта» і вона поводить так само як і інші штами, але швидше. Місця в реанімації завжди для вас будуть, лікарню вже неможливо перевантажити. Бо на одного поступаючого пацієнта, завжди знайдеться труп. Пам’ятаю, взимку була ситуація, що чоловік просидів 2 години на приймальному з балоном кисню, чекаючи, що хтось помре і звільнить йому місце, дочекався. Зараз цю ситуацію важко уявити, бо ліжко не встигає охолонути від попереднього пацієнта, це просто конвеїр для трупів. Коли ви потрапите в палату, на вас натягнуть маску, з часом від низької сатурації у вас поїде дах і ви будете зривати цю маску, намагатиметесь встати, можливо впадете і зламаєте собі якусь кістку. Тоді санітарки візьмуть і поріжуть синю медичну пелюшку і прив’яжуть ваші руки і ноги до ліжка. І тоді про вас забудуть, ви захочете в туалет, ви захочете води, ви будете видавати якесь незрозуміле мичання з під маски, але на вас не звертатимуть уваги. Періодично до вас приходитиму я, підніматиму вас, підкладаючи холодну рентгенівську касету під спину, намагатимусь розшифрувати, що ви мені намагаєтесь промукати крізь ту маску, але найімовірніше я вас теж не зрозумію. Коли ви помрете, вас ще намагатимуться відкачати, зламають ребра, але шансу майже не буде. Вас запакують в чорний поліетиленовий мішок, покладуть на стару потаскану каталку і вивезуть в коридор. Далі ваш лікар вийде з відлілення, де стоятимуть ваші близькі, він скаже, що ви, на жаль, померли. Буквально через секунду в коридорі стоятиме страшенний крик. Ви не уявляєте наскільки це явище вкарбовується в пам’ять, це неймовірно скажений крик. І мені вас не буде шкода, ви вже мертві, ви нічого не відчуваєте, а от вашим близьким буде важко.
Вакцинація це вже далеко не вибір кожного, зараз це усеодно що громадський обов’язок. Не дозволяє ваша впертість, не вірите? Підійдіть до будь-якого відділення реанімації і постійте трошки, так будуть плакати ваші близькі, на них вам теж байдуже?”
