Вчитель історії, директор школи, депутат міськради, дбайлива дружина, мама і бабуся. Як одна людина може впоратися з такою кількістю обов’язків, які покладені на її тендітні плечі? А виявляється, що може. І, до речі, досить успішно. Мова йде про директорку Охтирської ЗОШ № 3 Тетяну Михайлівну Ситнік. Напередодні Дня вчителя «ОхтиркА online» завітала до третьої школи, аби розвідати секрети з перших вуст, як можна одразу справлятися з такими важливими життєвими ролями. Відповіді на підготовлені питання бліц-інтерв’ю нам в цьому допоможуть.
Тетяно Михайлівно, як ви стали на педагогічну стежину? Хто вплинув на вибір майбутньої професії?
– В моїй родині педагогів не було, навіть якщо озирнутися на декілька поколінь назад. Мама пропрацювала довгий час начальником охтирської швейної фабрики, тато – інженер, професійно займався фотозйомкою. Ще за часів навчання в школі дуже подобався предмет історія, який викладала Світлана Олексіївна Лашкіна. Вона вміла зрозуміло, емоційно та в цікавій, не тривіальній формі донести матеріал, який відкладався в дитячій пам’яті на довгий час. Ще сидячи за шкільною партою я зрозуміла, що хочу так само запалювати дитячі серця жагою до знань та надихати на підкорення інтелектуальних вершин. Згодом моя сестра обрала фах лікаря. З вона працює вірусологом, завідувачкою лабораторії в лабораторному центрі міста Кам’янське. Я тоді твердо вирішила, що лікар в родині буде, а от вчителів немає. І саме я повинна піти цим шляхом.
Чи легко бути викладачем? З якими труднощами даної професії найтяжче змиритися?
– Якщо любиш свою роботу, предмет, який викладаєш, дітей, заради яких працюєш, то труднощів ніяких не виникає.
Поділіться секретами, як вам вдається справлятися з обов’язками директора, вчителя, депутата та берегині родинного вогнища?
– Секрет дуже простий – головне правильно спланувати свій час. В цьому мені допомагає мій паперовий записник та нагадування в календарі смартфона. Також потрібно правильно розставляти пріоритети – шкільні та родинні справи для мене першочергові, всі інші відходять на другий план.
Чи був у вашому житті момент, коли вам хотілося кинути свою роботу?
– Жодного разу. І сподіваюся, що й не буде. Адже я всім серцем люблю свою роботу.
Які ключові фактори допомогли вам стати хорошим педагогом?
– Працелюбність, відданість своїй справі. Я з 1988 року працюю у сфері освіти, але й по сьогоднішній день виконую «домашні завдання» – я маю на увазі ретельну підготовку до кожного уроку, збирання роздаткових матеріалів, пошук додаткових цікавих фактів, які не охоплені навчальною програмою.
Якщо б у вас була можливість отримати щось від міністра освіти, що б це було?
– В першу чергу я попросила збільшити фінансування потреб нашої школи. Кошти потрібні і для переобладнання їдальні відповідно до санітарних вимог, облаштування східців, спортивного майданчика, дооснащення комп’ютерних та інших класів.
Якщо б вам довелося стати учнем вашої школи, хто був би вашим улюбленим вчителем?
– Напевно, Анатолій Віталійович Галагуз. Він вміє зацікавити своєю творчістю, креативністю, позитивним налаштуванням на плідний урок. Анатолій Віталійович проводить дуже цікаву практичну частину занять. Діти з нетерпінням чекають на кожен урок.
У вас є улюблена цитата чи афоризм про вчителів, що вас мотивує?
– Пригадую, що за часів моєї роботи в школі № 6 на стенді був розміщений вислів: «Учитель до тих пір вчитель, доки він сам вчиться». З цими словами важко не погодитися, адже коли щось пізнаєш нове, відкриваєш нові грані навіть свого предмета, тоді й для учнів стаєш цікавішим, і нова тема для них здається не такою вже й складною.
Якщо учень не буде читати книги, чи може він стати Президентом?
– Дуже сумніваюся в цьому. Адже саме читання книжок сприяє всебічному розвитку людини, розширенню її кругозору. В Президента досить широке коло обов’язків, і справитися з ними не підготовленій, не освіченій особі навряд чи вдасться.
Яка ваша улюблена страва в шкільній їдальні?
– В нашій їдальні все смачне. Але коли на обід готують рибні котлети- для мене цей вдень стає автоматично вдалим. Вдома з цією стравою забагато клопоту, а смак неймовірний.
Хочете викладати в школі до 100 років?
– Для мене це занадто довго. Людина на своїй роботі ефективна, доки вона горить своєю справою В з роками цей запал згасає. Та й пожити для себе на пенсії хочеться – вдосталь побавитися з онуками-правнуками, помандрувати.
Учитель вчиться чомусь від своїх учнів. А який досвід ви перейняли у них?
– Від своїх учнів я навчилася впроваджувати електронні гаджети та інтернет-ресурси у свою роботу. Особливо ці вміння знадобилися мені та й всьому педколективу за часів карантину, коли всі школи перейшли на дистанційне навчання.
Ви переживаєте за екзаменаційні оцінки учнів, а які були ваші оцінки на іспитах?
– Школу я закінчила успішно з четвірками та п`ятірками, а Сумський педінститут – з червоним дипломом.
Яку книгу нещодавно вам вдалося повністю прочитати?
– Останнім часом моєю настільною книгою стала «Абетка для директора. Внутрішня система забезпечення якості освіти». Часу для художньої літератури катастрофічно не вистачає. Час від часу проекти рішень перечитую, готуючись до засідань комісії чи сесії.
Який один з ваших прихованих, а можливо ще не зовсім розкритих талантів?
– Люблю фотографувати. Любов до цього хобі мені прищепив тато ще в дитинстві. Зараз навіть на камеру мобільного телефона можна відзняти неперевершені світлини.
Як ви мрієте провести відпустку після навчального року?
– Коли більшість педагогів влітку відпочивають, посада директора школи зобов’язує контролювати хід ремонтних робіт та підготовки до нового навчального року, яка триває саме в літній період. Тому на повноцінну відпустку годі й розраховувати. Нещодавно у вересні я була з родиною в Бердянську на Азовському морі, яке зустріло нас гарною погодою і теплою водою.
Дякую за цікаву бесіду. Вітаю Вас та весь педагогічний колектив з Днем вчителя. Бажаю вдячних учнів, приємних шкільних буднів та яскравих вражень від подорожей та відпочинку.
Спілкувалася Олена Кириченко
