Вчора вся країна вітала сильних тілом та незламних духом захисників та захисниць. Поздоровляли тих людей, життя яких присвячене обороні рідної землі, пануванню мира та благополуччя без пострілів та вибухів. Але починаючи з квітня 2014 року Східна частина України умивається сльозами та кров’ю своїх дітей, тому мир та спокій українські військові можуть побачити хіба що уві сні.
Напередодні Дня Захисників та Захисниць України, Дня Козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, журналіст сайту «ОхтиркА online» поспілкувався з командиром взводу розгороджування інженерно-саперного батальйону, старшим прапорщиком військової частини А0563 Романом Станіславовичем Тельновим.
Розкажіть нашим читачам, де Ви народилися та як розпочали свій шлях військовослужбовця?
– Народився я 28 червня 1990 року в Охтирці. Закінчив школу № 1. Коли виповнилося 18 років, пішов до армії на строкову службу. І мені сподобався військовий ритм життя – дисципліна, фізичні нормативи, чіткий розпорядок дня, нові товариші. Тому після служби в армії вирішив продовжити військовий шлях, перейшовши на службу по контракту.
Чи пам’ятаєте своє перше бойове завдання?
– Так, пригадую. В 2012 році я розміновував авіаційний полігон в Олешківських пісках Херсонської області. Велика територія була усіяна авіаційними бомбами, вага яких складала від 50 кг до тони. Шукали ми їх за допомогою металошукачів. Потім відкопували, проводили їхню оцінку за типом, видом. І вже після цього вирішували, чи можна їх рухати. Для їх знищення закладали відповідну кількість заряду, а підривали дистанційно за допомогою електродетонатора.
Чи були в зоні проведення ООС?
– З липня по серпень 2014 року був направлений в зону проведення тоді ще АТО. Пройшов через Авдіївку, Карловку, Красногорівку, Піски, Тоненьке, Водяне, Старобешеве та Іловайськ. Обстріли, замінування, життя в бліндажах, знімання засад, закладки – все це стало для мене звичною військовою рутиною протягом майже двох місяців. Перед Іловайськом отримав осколкове вогнепальне поранення в ногу. Мені надали першу медичну допомогу в Старобешівській лікарні і відправили на лікування до дому. Реабілітація після поранення тривала два місяці, після чого я знову був у строю.
З чого починається ранок військового?
– Особисто у мене з процедури гоління о 6 ранку. Потім всі стандартні ранкові процедури – умивання, сніданок та збори на службу. На зарядку зранку часу не вистачає. Але це й не біда, бо в розкладі військовослужбовців А0563 обов’язкова фізична активність: влітку з 16 до 17 години на свіжому повітрі, взимку – з 12 до 13 години на стадіоні чи в приміщенні спортзалу в залежності від погоди. Кожного вівторка та четверга з 8 години ранку бігаємо до Ківшара та у зворотному напрямку.
Яка улюблена страва в їдальні частини?
– Готують та годують смачно. Найулюбленіша страва – м’ясна солянка. Якщо заступаємо в наряд – то харчування трьох разове. В інші дні годують в обідню пору.
Чи смачні страви в солдатському пайку?
-Гастрономічних делікатесів там точно немає. Але є необхідний набір поживних речовин, аби військовий міг виконувати фізичну роботу, не відчуваючи голоду тривалий час. Зазвичай, це якийсь вид каші – чи то гречана, перлова, пшоняна, перша страва, паштет, сухарі, печиво, вітамінізоване варення, мед, чай або кава з цукром. Вся провізія упакована в герметичні пакети, які можна розігрівати в кип’ятку. Лишень набридає одноманітність, але схуднути на таких харчах важко.
Як можна змиритися зі страхом за своє життя на передовій?
– Під час обстрілів адреналін у крові зашкалює. Тіло стає максимально згрупованим, загострюються всі відчуття. Мозок, зір слух, м’язи – все працює задля виживання. Я не можу сказати, що прокидається якийсь супер герой всередині, адже інстинкт самозбереження превалює. А страх вже з’являється пізніше, після того, як починаєш пригадувати та аналізувати події бою. Найстрашніше було дивитися на велику кількість важко поранених бійців, яких почали привозити після 24 серпня 2014 року до Харківського госпіталю.
Якщо б не стали військовим, то який фах би обрали?
– Напевно став би айтішником. Сидів би не в окопах, а в теплому офісі. Але я не уявляю себе в офісі чи фрілансером.
Чи покращилося матеріальне та грошове забезпечення за останні роки?
– З матеріальним забезпеченням все добре – берци, форму видають в залежності від сезону. А ось оклад не встигає за рівнем інфляції в країні. Ніби і зарплатню збільшили, так цінники в магазині поповзли вгору.
Щоб ви порадили майбутнім військовослужбовцям?
– Обов’язково йти до армії, адже саме цей досвід робить з хлопця справжнього чоловіка – мужнього, дисциплінованого, сміливого та безстрашного. Якщо такий режим життя для вас, то далі можна перейти на службу по контракту, як це у свій час зробив я. Також обов’язково займайтеся спортом та не вживайте алкоголю і не паліть. Шкідливі звички забирають ваше здоров’я та вкорочують життя.
Дякую за бесіду. Бажаю легкої служби та мирного неба над головою.
Спілкувалася Олена Кириченко
