Великописарівщина представила слобожанський борщ на фестивалі на Рівненщині

Статті 13:38, 1.07.2026

Громада з прикордоння показала свій високий рівень та смак, розповідає Ворскла.Життя прикордоння

30 казанів, півтори тонни борщу і рекорд України

На Рівненщині відбувся п’ятий всеукраїнський благодійний фестиваль «Молодий борщ – 2026». У селі Велика Омеляна зібралися понад 30 команд з різних куточків України, разом наварили близько 1500 літрів молодого борщу і встановили національний рекорд за кількістю казанів молодого борщу в одній локації.

Але для Великописарівської громади це був не просто фестиваль. Це була добра нагода ще раз сказати, що ми є, ми тримаємося, ми пам’ятаємо своє і маємо чим ділитися з Україною.

Слобожанський борщ із характером

Великописарівська громада представила на фестивалі автентичний слобожанський борщ. У ньому були і молоді овочі, і домашній смак, і ті самі родзинки Великописарівщини — бочкові помідори та лежане сало.

Представниця громади Ярослава Павлюк після заходу сказала, що цей борщ був не лише стравою, а й частинкою прикордонної Сумщини — з її щирістю, гостинністю, силою і любов’ю до традицій.

Бо борщ, коли добре подумати, це не тільки буряк і капуста. Це ще й люди біля казана. Ті, хто чистить, ріже, мішає, жартує, хвилюється, пригощає і трохи ревнує, щоб саме їхній борщ запам’ятався найбільше.

Грубич, Велика Писарівка і давні знайомства

Тепло поспілкувався з великописарівською делегацією і один із організаторів та амбасадорів фестивалю Костянтин Грубич. Виявилося, Велика Писарівка для нього не просто точка на карті. Він кілька разів бував у нашому прикордонному селищі, бо звідти його кум і друг юності Ігор Гладченко, з яким вони навчалися в Київському університеті.

Отак біля борщу швидко знайшлися і спільні спогади, і спільні люди, і спільна тема для теплої розмови.

Коли вдома важко, традицію везуть із собою

Один із найдосвідченіших учасників великописарівської команди, вічно молодий і завжди енергійний Юрій Гуцал говорить, що команда з прикордонної громади виступила гідно:

«Ми тимчасово не можемо проводити такі свята вдома так, як хотілося б. Але це не означає, що ми забули свої традиції. Навпаки — ми беремо їх із собою, показуємо людям і нагадуємо, що Великописарівська громада жива, сильна і має свій голос».

Фестиваль мав і важливу благодійну мету: зібрані кошти спрямують на створення VR-лабораторії для психологічного відновлення українських Захисників і Захисниць.

Тож цього дня борщ справді єднав Україну. В одному казані — традиція. В іншому — підтримка військових. У третьому — спогади про дім.

А у великописарівському — ще й характер прикордоння, який не вивариш і не зламаєш.