Діти війни: історія Ярослави Кривонос із Великої Писарівки

Чотири роки повномасштабної війни змінили життя мільйонів українських дітей. Вони мали б мріяти про майбутнє, спілкуватися з друзями, зростати у мирі. Натомість навчилися розрізняти звуки вибухів, швидко збирати тривожну валізу і жити між тишею та сиренами. Війна вкрала в них безтурботність, але не змогла забрати гідність і силу.

Через війну школярка з прикордонної Великої Писарівки Ярослава Кривонос, як і тисячі її однолітків, подорослішала швидше, ніж того хотіла б. Її дитинство минає під звуки сирен і вибухів, а замість звичних підліткових турбот з’явилися укриття, хвилювання за близьких і евакуація. Та попри це, вона не замкнулася у страхах і тривогах, а змогла зберегти відкритість до світу – навчилася цінувати кожен день, відчувати відповідальність і з упевненістю дивитися в майбутнє.

Біль і невизначеність довкола стали поштовхом до дії. Вона шукала можливості долучитися до творчих і соціальних ініціатив, аби не залишатися осторонь спільної боротьби. Ярослава розповідає, що творчість, волонтерство, участь у громадських ініціативах стали для неї способом діяти, підтримувати інших і формувати власну позицію. Саме так розпочалася її активна участь у соціально-освітніх та творчих проєктах.
За останні роки Ярослава здобула низку обласних і міжнародних відзнак. Проте, за її словами, головне – це не дипломи. Кожна перемога стала насамперед етапом внутрішнього зростання: вона навчила не здаватися, працювати над помилками й вірити у власні сили. Особливе значення для Ярослави має участь у соціально-освітньому проєкті «Діти розбудовують громаду», де разом із командою вона виборола призові місця у 2024 та 2025 роках.

💬«Цей проєкт дозволив відчути, що голос дитини може бути почутим, а мої ідеї справді корисними для громади, для людей. Це була можливість зробити внесок у розвиток рідного краю, особливо в непростий час», – ділиться школярка.

Окрім цього, Ярослава здобула першість на міжнародних фестивалях «Вільні! Незалежні!», «Осінній вернісаж», «Великоднє диво», стала лауреаткою обласного етапу «GENIUS Olympiad Ukraine 2025», перемогла в обласному конкурсі «Український сувенір», посіла призові місця у конкурсах «Чарівні барви Сумщини» та «Знай і люби свій край». Її художні твори увійшли до книги «Тут починається Україна. Великописарівщина художня», що об’єднала роботи про рідний край. Однак сама дівчина сприймає ці досягнення не лише як особистий успіх, а як відповідальність і приклад наполегливості, який може надихати інших не здаватися й розвиватися навіть у складні часи.

Окремою сторінкою її творчості стали вірші. Один із них – про Велику Писарівку – було покладено на музику. Для дівчинки це стало пам’ятним і зворушливим моментом, адже слова про дім, пам’ять і любов до рідної землі торкнулися людський сердець і продовжать жити далі у пісні:

💬«Коли для когось сходить сонце –
моя країна терпить біль,
я виглядаю у віконце,
де ледь-ледь чутно солов’їний спів…».

Наразі, Ярослава продовжує працювати з текстами, живописом і декоративно-ужитковими виробами, але сьогодні, зізнається вона, саме ручна художня праця найбільш точно передає її внутрішній стан. Для дівчини це спосіб відчути спокій і зосередженість, можливість вкласти в кожен виріб і малюнок свої емоції, думки та надію. Це можливість без слів говорити про пережите, про любов до рідної землі та віру в майбутнє.

Паралельно з навчанням і творчістю Ярослава активно волонтерить. Ще у Великій Писарівці разом із дорослими вона плела маскувальні сітки, виготовляла окопні свічки, створювала обереги й малюнки для військових, збирала продукти для захисників.
«Коли бачу щирі посмішки та вдячність військових, розумію, що навіть маленька допомога має велике значення. Ці моменти навчили мене цінувати людську підтримку і показали, що навіть у найважчі часи добро і єдність дуже важливі», – ділиться Ярослава.

▪️Опинившись далеко від рідного дому, школярка продовжує допомагати, працює з молодшими дітьми й дітьми ВПО, проводить ігрові заняття, організовує активності – щоб створити для них маленький острівець спокою й радості і подарувати відчуття дитинства, навіть у складних обставинах.

Сьогодні Ярослава впевнено дивиться вперед і мріє про мирну Україну, де зможе продовжувати навчання, творити й допомагати іншим. Вона хоче зберегти в собі силу духу, віру в людей і здатність бути опорою для тих, хто поруч.

Історія Ярослави Кривонос – про силу покоління, яке не обирало війну, але вчиться жити й діяти всупереч їй. Тисячі дітей сьогодні ростуть під обстрілами, але виростають незламними. І саме в їхніх очах – майбутнє, за яке сьогодні бореться вся Україна.